Хвилястий папуга, синій самка

Дикі хвилясті папужки в середньому 18 см завдовжки^[5], мають вагу у 30—40 грамів та розмах крил 30 см. Значна частка довжини тіла припадає на хвіст. У своєму природному австралійському середовищі існування хвилясті папужки помітно менші, ніж ті, що живуть у неволі^[15]. Дикі птахи мають світло-зелене оперення (черевця та спини), на крилах та плечах — чорні плями (у пташенят і молодих птахів — чорнуваті), облямовані чіткими жовтими хвилястими лініями. У дорослих особин лоб і морда жовті.

Два щонайдовші пера хвоста чорно-сині, решта зеленувато-синіх з широкою жовтою облямівкою в середині. Махове пір'я першого порядку зелене, зовні жовті. Кінці опахал облямовані чорною смужкою, в середині жовті плями, які утворюють смужку в нижній частині крила. Махові другого і третього порядку коричнево-чорні з жовтим обідком. Як і більшість видів папуг, оперення хвилястих папуг флуоресціює під дією ультрафіолетового світла — це феномен, можливо, пов'язаний із привабленням та вибором партнера^[16][17].

Це стрункі птахи з відносно високими ногами, товстим, сильним дзьобом, зігнутим як у хижих птахів. У більшості папуг на внутрішній стороні над дзьобом є вузькі рогові зубці, які на зразок напилка відточують передню частину над дзьобом та очищають зерна від лушпиння, а також використовуються для зривання плодів і їхнього розгризання. Хвіст довгий, східчастої форми. Очі темно-сині, райдужка біла. Хвилясті папужки мають тетрахроматичний колірний зір, хоча всі чотири класи колбочок не можуть працювати одночасно, хіба що під сонячним світлом або ультрафіолетовою лампою^[18]. Дзьоб оливково-сірий, лапки блакитнувато-сірі, з зигодактильними пальцями (два пальці спрямовані вперед і два назад)^[14].

 Пташеня місячного віку

Колір восковиці (області, що містить ніздрі) різниться між статями, у самців лавандовий/блакитний, у самок — від блідо-коричневого/білого (звичайний стан) до коричневого (у сезон розмноження), а у молодих птахів обох статей — рожевий^[4]. У деяких самиць хвилястих папуг в період розмноження восковиця забарвлюється в коричневий колір, та згодом повертається до нормального окрасу. Самиці хвилястих папуг демонструють більш домінантну поведінку порівняно з самцями виду і можуть поводитися агресивно щодо них^[19]. Самці-альбіноси, лютіно^[20], темноокі пегі^[21] зберігають незріле пурпурно-рожеве забарвлення восковиці на все життя^[14][22].

Хвилястих папуг розводять у неволі з 1850-х років. Вони соціальні тварини та потребують стимуляції у вигляді іграшок, взаємодії з людьми або іншими хвилястими папужками. У неволі хвилясті папужки живуть в середньому від п'яти до восьми років, але були випадки, коли тривалість життя сягала 15—20 років^[29]. Тривалість життя залежить від породи, родоводу та стану здоров'я, а також значною мірою від фізичних навантажень і раціону тварини.

Хвилясті папуги гризтимуть все, що знайдуть, щоб тримати дзьоб підточеним. Для цього підійдуть мінеральні блоки (бажано збагачені йодом), кістка каракатиці та м'які шматочки деревини. Кістки каракатиці також містять кальцій, необхідний для правильного формування яєць і міцності кісток.

Хвилясті папужки можуть викликати у чутливих людей «легені любителя птахів»^[en] — різновид гіперчутливого пневмоніту^[30][31]. За винятком кількох захворювань, хвороби цього виду не передаються людині^[32].

Імітація голосу

[ред. | ред. код]

Приручених хвилястих папужок можна навчити розмовляти^[33], свистіти та грати з людьми. Як самці та і самки співають і можуть навчитися імітувати звуки та слова, а також виконувати прості трюки, але спів і імітування голосу більш виражені та краще розвинені у самців. Самки рідко вчаться імітувати більше десятка слів. Самці можуть легко поповнювати словниковий запас від кількох десятків до сотні слів. Самці, особливо ті, що утримуються наодинці, як правило, вчаться говорити найкраще^[34]. Паку, самцю хвилястого папуги американки Камілли Джордан, належить світовий рекорд за найбільшим словниковим запасом серед усіх птахів — 1728 слів. Пак помер у 1994 році, а рекорд вперше з'явився у виданні Книги рекордів Гіннеса 1995 року^[35].